СВЕРБИВУ́С, СВЕРБИУ́С, а, чол., бот., розм. Те саме, що свербигуз. Влітку постачали [лісові робітники] базар грибами, ожиною, свербивусом (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 194); Розкішними червоними гніздами одцвітав заяча капуста, жаринами горить у безлистих кущах рясний свербиус (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 655).
СВЕРБИВУС
Тлумачення слова