СВЕ́КРІВ, рова, рове. Прикм. до свекор; належний свекрові. Тиждень прожила Мелашка в свекровій хаті, як у раю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 322); — Покуштувала [Груня] гіркого свекрового хліба (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 262).
СВЕКРІВ
Тлумачення слова