СВЕ́КОР, кра, чол. Батько чоловіка. Свекор мій такий добрий, жалує мене, як батько (Марко Вовчок, I, 1955, 63); Десь так тиждень по шлюбі прийшов свекор до молодят (Гнат Хоткевич, II, 1966, 111); Люда глянула на свекра і вперше побачила, який він став старий (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 455);
// свекри, свекрів, мн. Батько і мати чоловіка. Повернулися свекри з млина (Григорій Тютюнник, Вир 1964, 510).
♦ Збирається, як свекор пелюшок (пелюшки) прати див. прати.
СВЕКОР
Тлумачення слова