СВАВІ́ЛЕЦЬ, льця, чол.
1. Людина, яка діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самоволець. — Ой людоньки добрі, — стогне тітка Ликерія.. — І нащо, скажіть, я виходила заміж за цього свавільця? (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 106).
2. Людина, яка робить що-небудь без дозволу. Грізний пан хотів скарать іще свавільця. «Як, у моїм гаю на птицю ставить сільця! А диб ніколи ти, старий, не куштував?» (Максим Рильський, II, 1956, 16).