СВА́СТИКА, и, жін.
1. Хрест із загнутими під прямим кутом кінцями — один із релігійних знаків, який зустрічається на творах мистецтв давніх культур Європи, Азії, рідше Африки й Америки.
2. Знак у вигляді хреста із загнутими під прямим кутом кінцями, який став емблемою німецького фашизму. Коли вітер колихнув його [прапор], Олена Павлівна побачила чорну свастику, схожу на павука (Петро Панч, В дорозі, 1959, 115); Край шляху — німецький танк з білим хрестом і свастикою (Олесь Донченко, V, 1957, 60);
// перен. Фашизм. Коли б не ти, Росіє-мати, — Роз’їла б свастика світи (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 6); Народ мій не став на коліна: — бий свастику в серце (Павло Тичина, II, 1957, 112).