СВАРНЯ́, і, жін., розм. Те саме, що сварка 1. І зчинилася в Семеновій хаті така сварня, що прохожі люди приоставали [зупинялися] й слухали (Лесь Мартович, Тв., 1954, 106); — Давай, — кажу я раз братові, — зрубаймо цю грушу до лиха, щоб не було цієї сварні та роздору між нами (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 60); [Юда:] З сусідами в той час я позивався за спаш, за оранку — річ світова! і змучився ворогуванням людським, дрібною та щоденною сварнею (Леся Українка, III, 1952, 133).
СВАРНЯ
Тлумачення слова