СВА́ДЬБА, и, жін., діал. Весілля. Свар не свадьба (Номис, 1864, № 3283); Вітер на сопілку грає, напинав бубни Осінь, — скоро буде свадьба (Володимир Сосюра, I, 1957, 60); — Ти не бійся, до вечора полежиш на березі, а потім в медсанбат, а там і в госпіталь… Поки свадьба скоїться, воно й загоїться! (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 241).
СВАДЬБА
Тлумачення слова