СУЗІР’Я

СУЗІ́Р’Я, я, сер. Ділянка зоряного неба, група яскравих зірок, об’єднаних спільною назвою. Коли по тривозі на батареї схопились бійці, в небі горіли ще зорі, тільки вбік пересунулись сузір’я (Андрій Головко, I, 1957, 286); Високо в небі пливло сузір’я Великої Ведмедиці (Олекса Десняк, II, 1955, 338);  * Образно. Біліють ліхтарів сузір’я У тополиному пуху (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 71); В ясному сузір’ї республік-сестер розквітала і мужніла Радянська Україна (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 79); Зітхнувши, з ясена упало підрізане осіннім холодком сузір’я листків (Михайло Стельмах, II, 1962, 375);  * У порівняннях. По вінку із світляків знати, де ходить Мавка поміж деревами: вінок той ясніє то цілим сузір’ям, то окремими іскрами (Леся Українка, III, 1952, 223); Героїв горять імена, як сузір’я!.. (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 132);
//  яке, кого, чого, перен. Про групу видатних людей, учених, митців і т. ін. того самого періоду, об’єднаних спільністю поглядів, завдань і т. ін. От будинок: декабристи Тут раду радили колись. Про їх сузір’я променисте Легенди в пам’яті сплелись (Максим Рильський, 300 літ, 1954, 24); В сузір’ї імен кращих синів і дочок українського народу яскравою зорею сяє ім’я Лесі Українки (Народна творчість та етнографія, 3, 1963, 42).