СУТУ́ГА, и, жін., рідко. Те саме, що скрута. Он яка прийшла [Оксанці] сутуга, Що ні радості, ні сна [сну] (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 235); Він [партизан] вперто шепоче: «Не перша сутуга!» — І люльку свою набива спроквола (Леонід Первомайський, I, 1958, 348).
СУТУГА
Тлумачення слова