СУТОЧКИ́, чок, мн.
1. Зменш. до сутки. Курбала широким кроком перетяв двір, якийсь час плутався в суточках між дерев’яними будівлями (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 193); Одразу ж за хатою був невисокий паркан, що відгороджував сусіднє подвір’я; між ним і хатою були вузенькі суточки (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 129); Майор у тісних суточках кормової частини.. думав про те, як їм видобутися звідси на волю (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 13); * Образно. Ремо охопила моторошність… Його думки заплутались у темних суточках, невідомих до того йому… (Олесь Досвітній, Хюлле, 1961, 121); * У порівняннях. Побіг [Ломицький] в долинку по невеликій, узькій, ніби суточки, уличці, котра йшла на гору до монастиря (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 59).
♦ [Бути] у суточках — [бути] у скрутному, безвихідному становищі. Остап почувався, що тепер він аж у самих суточках. Одначе не виявляв того, а казав певним голосом (Борис Грінченко, II, 1963, 337); Знає всі закуточки й суточки хто — хтось надмірно цікавиться всім, знає про все найпотаємніше. Люди, довідавшися, що то свій злодій краде, ще більше почали турбуватися. Цей знає всі закуточки й суточки, то від його [нього] ніде не заховаєшся (Борис Грінченко, II, 1963, 258).
2. діал. Обгороджені гірські стежки. Сідлались коні, і суточками, зеленим верхом, ішов пишний похід та закосичував плай, гейби червоним маком (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 310).