СУСПІ́ЛЬ, присл.
1. По всій поверхні; суцільно. Усі села суспіль ніби залиті старими садками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 27).
2. Поряд, поруч. Їхні хати стояли суспіль.
3. у знач. прийм., з оруд. в. та прийм. з. Уживається при вказуванні на просторову близькість, суміжність кого-, чого-небудь з кимсь, чимсь; біля, поряд, поруч. Кумова хата стоїть суспіль з моєю (Словник Грінченка).