СУ́СЛИК, а, чол., діал.
1. Ховрах. * У порівняннях. [Убийбатько:] Он, бач, Григорій Філаретович — виткнувся та й сховався, як суслик (Іван Микитенко, I, 1957, 414).
2. Соска з жованої їжі. Старий, трохи згорблений дід.. умочав сухар житнього хліба у воду, солив сіллю і смоктав його, мов мала дитина суслик (Панас Мирний, I, 1954, 165).