СУСІЛЬ, виг., розм. Те саме, що шасть. Тільки став я приглядаться — І що і відкіль, А він зразу розігнався І в вікно сусіль… (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 283); Тілько ща бджілка додому сусіль, Враз на щура і наткнеться (Іван Манжура, Тв., 1955, 51).
СУСІЛЬ
Тлумачення слова