СУСІ́ДОНЬКО, а, чол. Пестл. до сусід. — Ого! — думаю собі. — Тепер мій сусідонько забагатів, піду одвідаю його, чи живий-здоровий (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 299); — Які ви, пане сусідоньку, мудрі! і де ви того розуму навчились? (Леся Українка, III, 1952, 483).
СУСІДОНЬКО
Тлумачення слова