СУСІ́ДІВ, дова, дове. Прикм. до сусід; належний сусідові. Перестала вона слухати сусідову мову і знов задивилася на шлях (Марко Вовчок, I, 1955, 357); Коли який-небудь найтихіший карапуз.. брався до сусідового чуба, вона тільки вичитувала винуватому (Степан Васильченко, I, 1959, 118); Сусідова хата горіла (Юрій Яновський, II, 1958, 226).
СУСІДІВ
Тлумачення слова