СУСІ́ДЧИН, а, е. Прикм. до сусідка; належний сусідці. Прошу сусідчину дочку Марусю: — Піди, Марусю, піди, моя голубко, вибери моє збіжжя (Панас Мирний, I, 1954, 93); Однієї ночі не спиться матері. Чують — у сусідчиному садочку щось шепоче (Марко Вовчок, I, 1955, 82).
СУСІДЧИН
Тлумачення слова