СУШНИК

СУШНИ́К, у, чол.

1. збірн., розм. Те саме, що сушняк. — Усяк знає, яка мені користь з того лісу: сушнику на зиму назбираю, сіна корові припасу (Любов Яновська, I, 1959, 350).

2. Щільник без меду; суш.