СУ́ЩИЙ, а, е.
1. книжн., заст. Який існує, є в наявності. Вітчизна в нас одна. Всяк сущий в ній язик Під сонцем Партії здобув свою свободу (Максим Рильський, III, 1961, 233); Серпневий вечір похапцем огортав сутінками мальовничу панораму поміщицького двору, обіцяючи спокій і затишок всім сущим там (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 150).
2. у знач. ім. суще, щого, сер., книжн. Те, що існує; буття. Сонце.. випромінює величезну кількість енергії, яка дає життя усьому сущому на Землі (Наука і життя, 7, 1963, 16); Сонце вбирало квітчастий зелений степ у тисячі принадних радісних барв, благословляючи все суще і живе (Яків Качура, Вибр., 1953, 460).
3. розм. Справжній, дійсний, істинний. — 3 моєю мамою трудно поєднатись, та ще й згодитись в поглядах, — це суща правда! (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 55); — Вони, паніматка, на сідлі сущий запорожець… (Данило Мордовець, I, 1958, 156); — На пенсію? Але, скажіть, чому? Лише тому, що часом крутить ногу? Дрібниця суща. Нутрощі в порядку. Здоров’я ще — ого! не позичать (Олександр Підсуха, Жарти.., 1968, 7).