СУША́РКА, и, жін.
1. Пристрій, прилад для сушіння чого-небудь, видалення вологи з чогось. Юлка визбирала яблука з-під дерев.. За кілька кроків від неї злегка диміла сушарка (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 141); З метою поліпшення якості сульфату на другому боці цеху пущено сушильну установку. Встановлюються сушарки і на першому блоці (Робітнича газета, 23.I 1961, 3); Складану сушарку для грибів найкраще виготовити з відходів бляхи товщиною до 1 мм (Знання та праця, 9, 1971, 31); Основні машини для сушіння насінного і продовольчого зерна — сушарки шахтного типу (Хлібороб України, 1, 1969, 25).
2. Приміщення, признач. для сушіння чого-небудь. За будиночком тяглися довгі амбари, сушарка, винний погріб (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 387); Десь тут має стояти сушарка, в яку восени звозять тютюн (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 168); Для повної переробки продуктів садівництва передбачено в найближчі роки розширити виноробню і збудувати сушарку (Колгоспник України, II, 1960, 7).