СУШ, і, жін.
1. розм. Те саме, що суша 2. — Діти навесні деревцями шлях обсадили на Рибальче, так треба полити, бо така суш… (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 208); Північ нерідко посилає до нас суш, якщо з північних широт надходять потоки порівняно сухого континентального повітря, котре сильно прогрівається під чає своїх мандрів (Наука і життя, 6, 1971, 60).
2. збірн., розм. Сухі дерева, гілки; сушняк. Це не садок, а сама суш (Словник Грінченка); Як крадеться черкес по тій тропі, то під ногами в його суш і трісне (Словник Грінченка); Наче в плесах чистих стоять [скирти й посадки], у лагунах, і самі себе відбивають у воді. А підійди ближче — там суш, колючі зарості маслин та гледичій і колюча суха: трава внизу… (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 217).
3. Те саме, що сушня 2. Палажка Гречана першою принесла горняток [горнятко] масла.. Домка Стельмахова ворочок суші на компот… (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 544).
4. Сухий віск, щільник без меду. Здається, і взяток був, а тепер вибивати — суш та й годі (Словник Грінченка).