СУРО́ВИЙ, а, е. Грубий, небілений (про тканину, нитки); сировий. Вона щороку мочила коноплі, стоячи пізньої осені по пояс у холодній воді річки Сухий Ташлик, білила сурове полотно, шила сорочки й штанці дітям (Терень Масенко, Роман.., 1970, 51); Весело підморгував [дідусь] через окуляри, скріплені суровою ниткою (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 145);
// Пошитий, вигот. з грубого, небіленого полотна. Держить хусточку да суровую (Словник Грінченка).
СУРОВИЙ
Тлумачення слова