СУРМА́Р, я, чол. Те саме, що сурмач. Ми плекали розплату. Захрипли в бою сурмарі, А полкам не видать ні кінця, ані краю, ні ліку (Андрій Малишко, Битва, 1943, 128); * Образно. Гудуть вітри в широкім світі — Молодого травня сурмарі (Ярослав Шпорта, Мужність, 1951, 95).
СУРМАР
Тлумачення слова