СУРГУ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до сургуч. Сургучний запах;
// Зробл. з сургучу. — Тут ще вам лист.., — мовив писар, тримаючи в руках пакет, запечатаний кількома сургучними печатками (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 225); Повз неї пройшов у сільраду Юхим Барило, несучи два сувої з одежею, обв’язані мотузками і обкапані сургучними печатками (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 219).
2. Кольору червоного сургучу. Голова та верхня частина шиї у них [індиків].. вкриті сургучно-червоними бородавками (Наука і життя, 6, 1973, 66).