СУРГУ́Ч, У, чол. Забарвлена тверда смола, віск і т. ін., що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень, закупорювання пляшок тощо. Він схопив листа, надірвав обгортку, — сургуч посипався на підлогу (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 13); Каса й бухгалтерія опечатані сургучем (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 261).
СУРГУЧ
Тлумачення слова