СУРДУТИ́НА, и, жін., заст. Поганенький, поношений сурдут. Зчудовано підняв я голову й побачив на одній високій груші.. Василька, котрий, засівши на одній галузі без сурдутини й босоногий, заїдав грушки (Ольга Кобилянська, III, 1956, 34); Пішов [Іван] у легкій сурдутині, тепер дрожить [дрижить] усім тілом (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 54).
СУРДУТИНА
Тлумачення слова