СУПРОВІ́ДНИ́Й, ідна, ідне.
1. Який супроводжує кого-, що-небудь, признач. для супроводу. Відійшовши на кілька кроків од палати, він [професор] спішився й почекав, поки супровідні особи оточать його (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 344); Розгорнула [Олеся] томик, стала читати вголос.. Мелодійний голос дівчини, її м’яка вимова обволікали поетичні слова повісті супровідною музикою (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 113);
// Який надсилають одночасно з ким-, чим-небудь (про лист, документ і т. ін.). Петрусь з старшиною приїхав у рідне селище. — О! — вигукнув голова виконкому, прочитавши супровідного листа. — А тебе тут розшукують! (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 59).
2. Тісно пов’язаний з чим-небудь; який додається до чогось основного; супутній. Досліджуючи епіцентри минулих катастроф, учені переконалися, що часто супровідні явища приносять біди більше, ніж самі поштовхи (Вечірній Київ, 9.VIII 1971, 4); І в усатівських, і у волинсько-подільських мегалітичних могильниках, крім основних поховань, зустрічаються супровідні (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 71).