СУПРЯ́ЖИЧ, а, чол. Один із господарів, які об’єдналися в супрягу. Улас знайшов супряжичів, спрягався з ними й орав клапоть поля наспіл у сусіда (Нечуй-Левицький, III, 1956, 355); * Образно. — Поміняймось серцями, станьмо вічними супряжичами в супрязі душ..! (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 234).
СУПРЯЖИЧ
Тлумачення слова