СУПОНЯ

СУПО́НЯ, і, жін. Ремінь, яким стягають хомут, запрягаючи коня. — Загнув батько дугу, Тягне мати супоню, А ти зав’яжи,.. доню (Тарас Шевченко, I, 1951, 129); Юхим довше затримав погляд на парубкові, який міцно в’язав супоню, неначе ворога свого мотузував (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 23);  * Образно. Хай змиє з нас рідна, пролита вже кров Знаки від рабської супоні, І в січу славетну ми ринемо знов… До броні, слов’яни, до броні! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 39);  * У порівняннях. Він таки добре зголоднів за дорогу, живіт стягло, як супонею (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 434).