СУПОКІЙНИЙ

СУПОКІ́ЙНИЙ, а, е. Те саме, що спокійний 1—4. Вся Гавана, Як рівнина океанна, Непорушна, супокійна (Дмитро Павличко, Пальмова віть, 1962, 36); Плесо на ставку було все ясним, супокійним (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 49); Річка, через котру з города треба йти на пастівник, невеличка, супокійна підгірська річечка,.. то сильна принада для Мирона. Там він цілими годинами любить сидіти (Іван Франко, I, 1955, 232); От уже бачить Еней захисну та глибоку долину, ..Де супокійні оселі потік обмиває Летейський (Микола Зеров, Вибр., 1966, 251); Анеля по виході мужа чулася зовсім супокійною і навіть почувала якусь радість (Іван Франко, VI, 1951, 431); Лице його прибрало супокійний, хоть сумний вигляд (Лесь Мартович, Тв., 1954, 84); Виринула.. висока стать молодої дівчини з сніжно-білим обличчям та супокійними лагідними очима… (Ольга Кобилянська, I, 1956, 70); Хотілось би [Вірі Павлівні] бути матір’ю, жити родинним тихим, супокійним життям (Гнат Хоткевич, I, 1966, 54).
 З супокійним серцем — без тривоги, болю, жалю. З легким, супокійним серцем вона пішла до себе (Іван Франко, III, 1950, 115); Супокійним оком (супокійними очима) дивитися (глядіти) на кого — що — не виявляти тривоги з приводу чого-небудь. Вона не належала до тих жінок, котрі супокійним оком глядять на доньок, наколи ті беруть книжку до рук і в будню днину та читанням безбожних любовних дурниць або й інших пустих діл крадуть час (Ольга Кобилянська, I, 1956, 69).