СУПЛІ́КА, и, жін., заст. Писане прохання або скарга. Поховавши третю [жінку], писав він супліку до архірея, щоб йому дозволено одружитися вчетверте (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 41); — Просимо прийняти нашу супліку. — Чим же невдоволені козаки? — спитав Чепіга (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 123).
СУПЛІКА
Тлумачення слова