СУНДУЧО́К, чка, чол. Зменш.-пестл. до сундук. На дерев’яному сундучку, покритому домотканою кольоровою плахтою, як завжди, сиділа Таня (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 350);
// Скринька з ручкою, признач. для дорожніх речей, інструментів і т. ін. Холодними вулицями Харкова йде юнак.. У руках саморобний сундучок з пожитками й книжками (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 265).
СУНДУЧОК
Тлумачення слова