СУМУВА́ННЯ, я, сер.
1. Стан за значенням сумувати. Замість поважного, філософського сумування з являлося бажання.. співати, сміятися (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 335); Мій бідний Ленський! Сумування Було не довге по тобі (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 169).
2. рідко. Те саме, що сум. Були в нас давні радощі; були в нас старі сумування (Марко Вовчок, I, 1955, 251).