СУМЛИ́ВИЙ, а, е, нар.-поет. Те саме, що сумний 1. Піде [свекруха] до сусіда, обсудить: «Сумлива невістка, сумлива» (Павло Чубинський, III, 1872, 206); Прости ж, старий Дніпро, і, мов дітей своїх, Ласкаво привітай ти співи ці сумливі… (Іван Манжура, Тв., 1955, 129).
СУМЛИВИЙ
Тлумачення слова