СУМІ́СНИЦТВО, а, сер. Одночасне виконання кількох службових обов’язків; праця на іншому (крім основного) підприємстві, в іншій установі і т. ін. Слід ширше залучати (в порядку сумісництва) висококваліфікованих працівників виробництва до педагогічної та дослідницької роботи (Радянська Україна, 16.IX 1961, 3); — Оце, товариші, наша нова співробітниця, — сказав Крушина. — Вона буде замість тітки Паші.. І, звичайно, за сумісництвом вона буде нашим спец- і дипкур’єром (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 24).
СУМІСНИЦТВО
Тлумачення слова