СУ́МЕРК, у, чол., діал. Присмерк, смеркання. Година була надвечірня, закутана в сумерк (Ольга Кобилянська, III, 1956, 263); Сумерк западав щораз густіший (Іван Франко, VI, 1951, 179); * Образно. Тяжко, важко вік свій коротати У незнання сумерці німім (Іван Франко, X, 1954, 24).
СУМЕРК
Тлумачення слова