СУМ’ЯТЛИ́ВИЙ, а, е, розм.
1. Сповнений сум’яття (у 1 знач.), метушні; метушливий.
2. Сповнений хвилювання. Спинившись на трибуні, хвилювалася дуже, але більше, ніж сум’ятливі її слова, вразило Колосовського інше: рука актриси (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 175);
// Збентежений чим-небудь.