СУЛТА́НІВ, нова, нове. Прикм. до султан1; належний султанові. Покотилось із рук у цариці султанове берло (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 425); Знайшли ж то вірні побратими Його шаблю, вихоплену з піхов, Що разив він нею оттоманів, Ворогів, султанових підніжків (Максим Рильський, III, 1961, 241).
СУЛТАНІВ
Тлумачення слова