СУКУВА́ТИЙ, а, е. Який має багато суків. Сонце світило стиха, без жари; і любо було поглянути, як воно розливалось по зелених вітах, по сукуватих, мохнатих дубах (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 49); Хрипко зітхає старий козак, спираючись на сукуватий ціпок (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 484); Відібрали [учні] потрібні дошки — щоб і рівні були, і не сукуваті (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 248).
СУКУВАТИЙ
Тлумачення слова