СУХОТНИЦЯ

СУХО́ТНИЦЯ, СУХІ́ТНИЦЯ, і, жін., заст. Жіночий рід до сухотник, сухітник. У своїй прозорій жовтизні вони [клени] нагадували рум’янець сухотниці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 248);  * Образно. Журить осінь-сухітниця сонечко, бо нема в ній весняних надій (Леся Українка, I, 1951, 226);  * У порівняннях. — Чи ти, часом, не хворієш? — запитала згодом Ганна, пильно дивлячись на подругу. — Розшарілася, пашиш, як сухотниця… (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 356).