СУХОРЕ́БРИК, а, чол.
1. бот. (Sisymbrium, L.). Трав’янистий бур’ян родини хрестоцвітих, що цвіте жовтим цвітом і використовується як лікувальний засіб. Весняним боронуванням озимини знищують багато зимуючих бур’янів (сухоребрики, грицики..) (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 358); Сухоребрик високий — зимуючий бур’ян, який засмічує у південних областях України посіви озимини, особливо по краях полів (Бур’яни і боротьба з ними, 1957, 51); Бур’яни відзначаються дуже високою плодючістю. Так, одна рослина щириці або сухоребрика дає 500—700 тисяч насінин (Хлібороб України, 1, 1965, 8).
2. розм. Кістлява, з випнутими ребрами, дуже худа людина. Юркі сухоребрики розмахують руками, щось гаряче доказуючи.., а товстопузі купці, стоячи над дверима, пихтять та втираються червоними платками (Панас Мирний, III, 1954, 386).