СУХОРЕ́БРИЙ, а, е. Кістлявий, з випнутими ребрами; дуже худий. Сухореброго Пархома прив’язали до стовпа. Жовніри почеркали Пархомові спину смугами од самої шиї (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 171); Господар був сухоребрий, з впалими щоками, порослими колючою щетиною (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 143); Під’їхали сани, запряжені високими сухоребрими кіньми (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 394); З-під руїн виліз до нас великий сухоребрий пес (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 218).
СУХОРЕБРИЙ
Тлумачення слова