СУХОПУТТЯ

СУХОПУ́ТТЯ, я, сер. Шлях по суші, а також сама суша, земля. Вирішила була [Маргіт] мчати сухопуттям, стежками-доріжками, що ген-ген в’ються понад Балатоном (Олесь Гончар, Південь, 1951, 33); — Мені тільки на сухопутті служити. Дуже великий я охотник по землі ходити (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 345); На сухопутті заповідника трапляються лисиця, єнотовидний собака, заєць, сіра куріпка, сліпець (Знання та праця, 8, 1969, 11).