СУХЕНЬКИЙ

СУХЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до сухий. В кострі був зложений [очерет] сухенький, Як порох був уже палкенький (Іван Котляревський, I, 1952, 86); Як в калюжах в дощ, хлюпощуться гуски, То ж, стрепенувшись, вп’ять [знову] виходять з їх [них] сухенькі (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 43); Цей невеличкий сухенький дідок у свитці.. був жвавий і непосидючий (Яків Баш, На землі.., 1957, 4); Вона [мати] була сухенька, біла, ледь жива, але горда, незламна (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 392); Йонька швидко повернув сухе і хиже, як у роздратованого тхора, обличчя, Сухенькі кулачки його дрібно тремтіли (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 255); Дідок усе її потішав якимись маленькими, сухенькими слівцями (Гнат Хоткевич, II, 1966, 294);
//  у знач. ім. сухеньке, кого, сер. Сухе місце. Вилізла вона [черепаха] на сухеньке та й свистить (Панас Мирний, V, 1955, 349).
♦ Виходити (вийти) сухеньким з води — те саме, що Виходити (вийти) сухим з води (див. виходити). Коша Петровича, де я живу, На лаву садовили судову: ..А він Мишами й Кицями підперся, Сухеньким вийшов із води (Микита Годованець, Заяча математ., 1961, 19).