СУХАРИ́НА, и, жін., діал.
1. Сухар (у 1—3 знач.). Ой вечеряй, моя мати, сухі сухарини (Словник Грінченка).
2. збірн. Сушняк, хмиз. Почав [пан комісар] сам бігати в ліс і виганяти селян, що чи то збирали сухарину, ламали сухе гілля, викопували пні, чи то й так рубали здорове дерево (Іван Франко, VIII, 1952, 92); Нічим огріть хатини, зібрати треба в’язку сухарини (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 74).