СУХАРЕЦЬ

СУХАРЕ́ЦЬ, рця, чол. Зменш. до сухар 1. Узяв [Котигорошко].. в торбу буханців та сухарців, попрощався — пішов (Українські народні казки, 1951, 94); Напечеш мені, Степанидко, пшеничних паляниць, насушиш сухарців, бо я з неділі в Київ піду, — мовила сумно Горпина (Любов Яновська, I, 1959, 334); Гризе маля в куточку сухарці (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 62); Ще як вона була малою, мати не давала їй їсти м’яса, годувала молочком, паляничками та кондитерськими сухарцями, щоб з неї вийшла дуже делікатна тоненька панна (Нечуй-Левицький, V, 1966, 194).