СУЄТНИЙ

СУ́ЄТНИЙ, а, е. Який не має цінності; мізерний, неважливий; марний. Людина єсьм… мене гнітуть слаботи; Я чую їх, не сила ж утекти; Нікчемні мрії, суєтні турботи Скули кругом, мов ретязем кати (Павло Грабовський, I, 1959, 114); Музика піднесла його настрій і звільнила від усяких суєтних турбот (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 239);
//  Сповнений дріб’язкових інтересів, турбот і т. ін. Розпинать, А не любить ви вчились брата! О роде суєтний, проклятий, Коли ти видохнеш? (Тарас Шевченко, II, 1963, 296).