СУ́ГОРБ, а, чол.
1. Невелике округле підвищення земної поверхні; пагорок. Передо мною розгорнулась широка долина річки Раставиці: розгорнулись розкидані в безладді на широкому просторі горби, пригорки, сугорби, розлогі переярки, скільки можна було засягти оком на усі боки (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 291).
2. діал. Замет. У сугорбах снігу заглухло село, Життя мов і там вже не стало (Іван Франко, XIII, 1954, 173).