СУГЛО́Б, а, чол. Рухоме зчленування кісток скелета у людини й хребетних тварин; місце такого зчленування. вгору Скрипучий ревматизм скрутив суглоби ніг (Микола Бажан, Вибр., 1940, 162); Іван стиснув кулаки. Вони хруснули в суглобах (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 209); Від плечового суглоба гангрена поплазувала вже через надпліччя до шиї (Олександр Довженко, I, 1958, 319); Для демонстрування зв’язок можна використати, наприклад, суглоби ніг курки або кролика (Методика викладання анатомії.., 1955, 63); * Образно. Паровоз рушив. Вагони захряскотіли залізними суглобами (Олександр Копиленко, Навколо полум’я, 1961, 130).
▲ Колінний суглоб див. колінний.
♦ Перемивати (перемити) до суглобів див. перемивати.
СУГЛОБ
Тлумачення слова