СУДИ́НА, и, жін.
1. Трубчастий еластичний орган у тілі людини й тварини, по якому рухається кров або лімфа. Теплові промені, діючи на нервові волокна дрібних кровоносних судин, розширюють їх і поліпшують живлення шкіри, полегшують роботу серця (Наука і життя, 7, 1956, 17); [Карташов:] Прошу без грубощів. Ви… ви звужуєте мені судини! У мене гіпертонія! (Олександр Довженко, I, 1958, 468).
▲ Коронарні судини див. коронарний; Сітчасті судини див. сітчастий.
2. Трубка з клітин, що служить для живлення рослини водою і розчиненими в ній речовинами. По судинах поживні речовини рухаються разом з водою до листків (Добрива та їх використання, 1956, 21).
3. розм. Посудина для їжі й зберігання харчових продуктів. Добре господині, коли повно в судині (Номис, 1864, № 1404); Приборкує [пташник] пташину, щоб вміла знаходити з зернятками полицю, з судини воду пити (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 134).
4. заст. Судно (див. судно 1). — Каторга — це корабель такий. Там гребли ми веслами, женучи судину (Борис Грінченко, I, 1963, 345).