СУДИ́МІСТЬ, мості, жін. Правовий наслідок засудження особи за вчинений злочин. Народними суддями і народними засідателями не можуть бути обрані особи, які мають судимість (Радянський суд охороняє права.., 1964, 28); — Я заплямований. На мені судимість… (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 584).
Зняти судимість — перестати враховувати засудження в минулому. — Він як дізнається, обов’язково мене розшукає, зніме судимість, і ми тоді по-новому заживем (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 322).
СУДИМІСТЬ
Тлумачення слова